МАМО, ПРИЙДИ ДО МЕНЕ НА МОГИЛУ.Хоч свічечку постав За Упокій..Маленьким ти мене не долюбила.Я не почув від тебе:Синку, мій..матусю,Я так сумую, рідна за тобою…

За Упокій.Маленьким ти мене не долюбила.Завжди усміхався,був вродливий…

Маму любив.Якою б не була.Надіявся, вона його згадає. Ніколи не

тримав на неї зла.Та в цьому світі диване буває.В Італію тітка його забрала. Побачив світ, там жив і працював.Життя для Вані кращим стало, бо руки золоті до всього мав.

Вернувся в Україну відслужити. Тоді, контракт до війська підписав. Просили його цього не робити. Дорослим був, робив усе, як знав .

Війна.Чернігів стали захищати, коли посунуло на нас московське зло.Були у хлопців тільки автомати, багато, в перші дні багато полягло..

Не відійшли На смерть стояли.Не мали права хлопці відступати. Осколки в шию Ванюші попали..Довго не могли його забрати.

Поховали рідні, як Героя, який загинув на клятій війні. Мати не прощалася з тобою.Не ридала на чорній труні.

Рідні плачуть.Вона не згадає.Не ставить свічечку

За Упокій. Ваня її на цвинтарі чекає.Почути.

– Ти пробач, синочку мій.

Слава Герою!!!