Він був гідним воїном: у Калинівці провели в останню путь Юрія Українця

Кілька хвилин вони стояли, обнявшись і поклавши голови на плечі один і одного, і плакали. Молодий чоловік у камуфляжі і сивий шістдесятирічний чоловік. Один з них щойно навіки попрощався із побратимом, а інший – із сином. Вони не соромились своїх сліз, бо кожен з них втратив дорогу для себе людину.

16 жовтня у Калинівці з військовими почестями похоронили українського воїна Юрія Українця. Юрій загинув 10 жовтня 2023 року поблизу села Невельського Донецької області. Йому було двадцять шість років.

Автор: Калинівка Сіty
Провести воїна у його останню земну путь зібралися рідні, бойові побратими, земляки, студенти технологічного коледжу, де у свій час навчався Юрій.

-Приїхало багато людей, навіть ті, хто в селі уже не проживають, але знали і пам’ятають Юрія, хто з ним вчився чи ріс, – каже Олександр Петрук, виконувач обов’язків старости Люлинецького старостинського округу.

-Юрій був гідним воїном і гідною людиною, – каже про нього один із побратимів, який приїхав у Калинівку, щоб віддати шану бойовому другові.

Юрій Українець
Юрій Українець
Юрій Українець боронив рідну землю від російських загарбників у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Він був молодшим сержантом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування.

«Нашому герою від розвідувальної роти 59 ОМПБ» – вінка із таким написом на траурній стрічці тримає ще один побратим Юрія.

Автор: Калинівка Сіty
Юрій Українець народився у селі Люлинцях. Їхня родина була багатодітною, батьки виховали двох доньок та трьох синів. Батьки працювали на селекційній станції, були науковцями, і хоч зарплати у них були невеликими, ніколи не шкодували грошей для всебічного розвитку дітей.

Їхні діти гарно вчилися, багато читали, малювали, відвідували музичну школу та шаховий гурток у Калинівці, дарма, що з Люлинець до Калинівки більше двадцяти кілометрів. У шкільні роки Юрій малював, брав участь у конкурсах всезнайок, а ще любив пекти печиво, чим тішив своїх рідних.

Мамі Юрія Ганні Українець указом президента України у 2009 році присвоїли звання «Мати-героїня». А тепер її син став героєм, захищаючи рідну землю від російських загарбників.

Автор: Калинівка Сіty
Директорка гімназії села Люлинець Валентина Даровська згадує Юрія і у роки його навчання, і коли він уже був військовим. Каже, Юрій не оминав рідний навчальний заклад, коли бував у селі.

-Коли Юра навчався у сьомому класі, то підготував проєкт про майбутнє нашої школи, – згадує Валентина Даровська. – Він мріяв, щоб у школі був дитячий майданчик і багато баків для збору сміття, бо дбав про довкілля. І коли у нас з’явився майданчик, він радів, казав, що його мрія здійснилася.

Юрій, відколи триває велика війна, кілька разів заходив у нашу школу. Ми готували гостинці для нього і його друзів, але він щоразу відмовлявся, казав, що все у його рюкзак не поміститься. Але завжди брав із собою дитячі малюнки, казав, що вони додають воїнам сил і натхнення, гріють душу.

Попрощатися з Юрієм Українцем прийшли студенти та викладачки технологічного коледжу.

-Ми з групою прийшли віддати шану Юрію, – каже викладачка коледжу Лариса Крушельницька, яка у роки навчання Юрія була куратором групи. – Юрій навчався на дизайнера одягу, закінчив навчання у 2016 році. Він запам’ятався не лише тим, що у групі був одним хлопцем серед тридцяти дівчат,

а й тим, що був вихованим, чемним, активним у житті технікуму, грав на баяні. Загибель Юрія – дуже важка і гірка втрата. У ці дні після загибелі Юрія його одногрупниці пишуть слова співчуття, сумують, дякують Юрію за те, що захищав Україну. Вічна йому пам’ять!