“Він ніколи не боявся”. У Хмельницькому попрощались з військовим Олександром Баліцьким

Сьогодні, 16 жовтня, Хмельницький знову прощається з військовим. Це молодший сержант Олександр Баліцький. Віддати останню шану захиснику прийшли його побратими, друзі, однокласники і сусіди. Люди несли безліч живих квітів, а біля труни з Олександром плакали його близькі. Для всіх – це величезна й непоправна втрата.

Вірний товариш, відданий службі захисник і підтримка для матері. Так говорять про хмельничанина усі присутні.

Сім’я військового родом із села Павликівці, що у Війтовецькій територіальній громаді. Олександр – один з братів-двійнят. Матір виховувала хлопців сама. Обоє – військові.

Олександр навчався у хмельницькій школі №25, закінчив вище професійно-технічне училище. До війни брався за будь-яку роботу, довгий час займався встановленням вікон.

Друзі розповідають, чоловік захищав країну в найгарячіших точках ще в часи АТО. Пішов воювати і тоді, як почалось повномасштабне вторгнення.

Побратим Максим каже, з Олександром вони знайомі з дитинстві. Росли на одному районі. Разом пішли захищати країну.

– Ми дружимо з дитинства. Ми разом всі п’ятеро з нашого району пішли на службу. Разом пройшли АТО. Коли почалась повномасштабна війна, теж пішли служити, але нас розкинули по різних бригадах, – каже військовий.

Ще один побратим Денис додає, що Олександр був дуже відповідальним. На нього завжди можна було покластись.

– Саша був дуже хоробрим і відповідальним. Таким другом, який завжди підставить плече. Це дуже достойна людина. Він ніколи не боявся і завжди йшов до останнього, – каже Денис.

Олександр Баліцький служив у складі 14-тої окремої механізованої бригади. На війні був помічником гранатометника.

35-річний захисник загинув 10 жовтня під час бойового завдання. Трапилось це поблизу селища Першотравневе в Куп’янському районі на Харківщині.

Олександра Баліцького поховали на Алеї Слави, де знайшли вічний спокій більше 200 хмельницьких Героїв.